„Ситуація з дотриманням прав людини в нашій державі досить незадовільна, що є наслідком тоталітарного минулого та відсутності відповідних реформ вже у незалежній Україні. Застосування тортур та насильства стали проявами сьогоднішньої дійсності у нас в державі” – так вважаає керівник Українсько-американського бюро захисту прав людини Семен Глузман.За фахом психіатр, він на власному досвіді познайомився з усіма негараздами судової та правоохоронної інституції СССР. У травні 1972 року був заарештований КДБ за обвинуваченням у „антирадянській агітації та пропагнді”. Степан Глузман отримав 7 років ув’язнення та 3 роки заслання. Саме там він написав книгу „Пособия по психиатрии для инакомыслящих”. На разі він очолює також громадську організацію „Асоціація психіатрів України”. Під час керівництва Українсько-американським бюро захисту прав людини, Степан Глузман зі своїми колегами допомагає пересічним, середньостатистичним громадянам нашої держави, які наткнулися на стіну  несправедливості у судовій та правоохоронній системах.Третя гілка владиСемен Глузман проаналізував стан захищеності та дотримання прав і свобод кожного громадянина нашої держави: „Недосконалість судової системи в Україні спричиняє масові порушення прав людини та міліцейське свавілля. Доказом цього є більше160 тисяч засуджених на різні терміни, які зараз відбувають покарання в Україні. Така велика цифра – це результат восновному  неправомірних рішень судів, а не показник креміногенності держави”.Факт. Щодо роботи третьої гілки влади, в якій зараз іде боротьба систем, то її реформування, одна із вимог європейської спільноти до нашої країни, потребує якогось роз’яснення для пересічних громадян. Фахівці-можновладці, плутаючись у законопроектах, які пропонуються  для реформування вітчизняної феміди, і досі не можуть отримати кредит довіри населення до соломонової сили суду.За дослідженнями  інституту соціології Академії наук України, третій владі у нашій державі не довіряють майже 50 % громадян, 63% впевнені, що в них усе вирішується через хабарі. Навіть у Верховному суді, через який за рік проходить більше 40 тисяч справ, вони вирішуються не за черговістю надходження, а часто за вподобанням головного представника феміди. Порядний та чесний суддя може компенсувати всі недоліки цієї гілки влади, приймаючи законне рішення. Та все ж у нашій державі давно ходять легенди про „солідарність” служителів феміди. На жаль в Україні суддя є недоторканним, а система притягнення його до відповідальності – неефективною. Тому єдиний вихід із цієї ситуації, напевно, є жорсткий відбір студентів на юридичні спеціальності. Насамперед, необхідно орієнтуватись на їхні моральні якості. Наша міліція нас береже…?Про те, що не лише в судах чи то у міліцейських відділах регулярно порушуються права громадян, відомо добре. Та все ж досудові затримання в Україні є найкращим прикладом порушення норм та прав виписаних Конституцією та різноманітними регуляторнимим актами міжнародного формату. Так робота Українсько-американського бюро захисту прав людини проходить у площині реалізації свобод громадян нашої держави. Як зазначив Степан Глузман до 80 % усіх засуджених були застосовані психологічні та фізичні засоби впливу, а таке реприсивне „вибивання чистосердечного зізнання” є серйозною загрозою для українського суспільства. Хоч і проведення слідчих дій у нашій країні позитивно різниться від інших держав пострадянського простору, та все ж залишає бажати кращого. Степан Глузман зазначив: „Для того, щоб позбутися радянської системи ведення слідства необхідно зробити дві , але основні, речі: виключити із закондавства поняття „явка з повинною” і скасувати поняття „відсоток розкриття” як основного показника ефективності роботи правоохоронних органів. Адже вони сприяють застосуванню фізичної сили до підозрюваних. Мало кому вдається, пройшовши через жорна відповідних органів, довести свою непричетність.Рятівною паличкою у таких ситуаціях для громадян може стати медицина. Право на отримання медичної допомоги у будь-якій ситуації закріплене Конституцією України. Ланцюг простий: за умови погіршення самопочуття затриманий має право викликати медпрацівника. Часто за даним викликом прибуває  швидка допомога, а лікарської таємниці ніхто не відміняв. Тому лікар і пацієнт мають закріплене законом право залишитись наодинці.”Факт. Сьогодні деякі представники адвокатського корпусу нарікають на ряданські методи у роботі правоохоронних органів.Адже більшість із працівників  першу свою практику мали в часи Радянського Союзу. А тоді про демократію у роботі правоохоронців навіть не було й мови. Хоч зараз і впроваджується принцип „Хай десять винних не постраждає, та жоден невинний не постраждає”, замість „Хай десять невинних постраждає, та жоден винний не уникне відповідальності”, все ж деякі керівники внутрішніх органів чинять активний спротив нововведенням. Вони застосовують необ’єктивне тлумачення різних законодавчих норм. Також не є виключенням сьогодні і пряме порушення закону, на яке часто не звертають увагу контролюючі органи. Найрозповсюдженішими серед них є відсутність фіксації затримання людини. Наслідки таких: часто не лише прокурор, а й родичі затриманого не знають про те, що трапилось. На запити рідних та адвокатів відповідь щодо несанкціонованого затримання є тардиційною: „Не допитували, а бесідували, розмовляли”. Першим важелем впливу, на думку юристів, може стати застосування жорсткого контролю до дій правоохоронців.Наступне порушення свобод громадян при затриманні – це незабезпечення правової допомоги. Причинами цього часто стає недосконале знання, а інколи незнання правохоронцями норм Конституції. Наслідком даного факту є і порушення або незаконне перекручування права людини відмовитись давати показання. Часто в результаті застосовуються тортури, свідченням яких є „явки з повинною”, що найчастіше з’являються у справах, де мало доказів.Серед інших порушень є незаконне позбавлення людини свободи шляхом розміщення у приймальник-розподільник, тривале затримання прикордоннимим військами,сприяння відмові від права на захист, неправомірний адміністративний арешт.Степан Глузман підсумував у ході зустрічі: „У в’язниці більше 60% – це молодь до 30 років. Більшість злочинів здійснені для того, щоб втамувати голод та якось проіснувати. А для міліції головне – статистика, відсоток розкритих злочинів. В результаті Україна займає сьогодні 8 місце у світі за кількість ув’язнених. Штучна криміналізація суспільства в нашій державі триває. Таке поняття як альтернативне покарання поки що не застосовується, коли людину карають не ув’язненням, а по-іншому. Законодавці за 15 років не зробили майже нічого суттєвого задля покращення правового статусу людини. До того ж і кодекси потребують суттєвого доопрацювання”.Оксана Єрмоленко