Здавалося б «металева лихоманка» вже пройшла свій пік у нашій державі. Закінчилися часи, коли у людей зникало світло, після того як поцупили дроти електромережі. У моєї бабусі вже не зникають із подвір’я алюмінієві та чавунні предмети. Мабуть, все винесли, що тільки можна було, до пунктів прийому металу.

У сьогоднішньому розмаїтті інформаційних джерел книга не поступається своїм очільним місцем. Які б полярні думки не озвучувались з приводу її ролі для підростаючого покоління, все ж дитяча рука навіть у зовсім маленькому віці тягнеться до книги.

На перехресті вулиці Сумської та проспекту Правди заговорив світлофор. Це не жарт, а таке собі ноу-хау, яке з’явилося у Харкові на прохання товариства сліпих. Поки що його називають експериментом, та маємо надію, що він буде вдалим.

 „Ситуація з дотриманням прав людини в нашій державі досить незадовільна, що є наслідком тоталітарного минулого та відсутності відповідних реформ вже у незалежній Україні. Застосування тортур та насильства стали проявами сьогоднішньої дійсності у нас в державі” – так вважаає керівник Українсько-американського бюро захисту прав людини Семен Глузман.

Свобода преси найчастіше визначається як право поширювати ідеї, думки, інформацію через друковане слово без обмежень з боку влади; право, що гарантує захист і “лежить в основі усіх інших політичних свобод” та прав людини. Свобода преси є не просто гарантом, а “головним гарантом конституційності демократичного ладу”.