Село Ветеринарне знаходиться за 7 кілометрів від Козачої Лопані. Крайні садиби – за 300 метрів від полів Росії. Колись на території цього населеного пункту жив і процвітав колгосп-мільйонер. Дітище Масельського славилося у свій час на території усього колишнього радянського союзу. Господарство, розташоване на території Ветеринарного, мало власні валютні рахунки у Москві. Отримати житло було не можливо. Адже розвинена інфраструктура, квартирні вигоди, такі як централізоване опалення та каналізація, робочі місця у мальовничому місці – приваблювали багатьох.

Сьогодні те радянське Ветеринарне не можна впізнати. Далися в знаки часи перебудови, стрімке входження ринкової економіки на терени нашої держави. Землі розпаювали, колгосп розвалився. Скрутно було у 90-і роки минулого століття. Сьогодні стає легше. У Ветеринарному з’явився фермер Володимир Небоженко, який дав роботу близько 100  мешканцям. Та якось доладовує вже почату давно справу – сільське господарство. Та річ не про оброблені поля та тваринницвто.

«І чим незвичайне це село, чим відрізняється від ряду інших подібних?» – можете запитати ви. Відповідь не буде вирізнятися пафосним оспівуванням тієї чи іншої принади місцевості. Просто співвідношення соціально благонадійних громадян, та тих, які зловживають алкоголем, вражаюче.

Кінець минулого століття знаменувався великою міграцією в інші держави. Звичайно, із Харківщини їхали до Росії. Не стали виключенням і багато мешканців Ветеринарного. Люди поїхали шукати кращого життя, залишили домівки, багато хто і не повернувся, на законних підставах їх позбавили права власності на житло. Так пустувала вільна площа у восьми багатоповерхівках, аж допоки її не помітили квартирні аферисти.

Починаючи з 1999 року 2-3 роки поспіль у вільні квартири заселяли людей, яких привозили із Харкова. В основному  тих, кого можна легко обдурити і у майбутньому не подадуть голосу, і не скажуть: «Обікрали!» Схема «великих комбінаторів» прочитується дуже легко. «Ріелтори» знаходили родину п’яничок чи пенсіонерів, розповідали, умовляли продати квартиру. Потім обіцяли поселити їх у «мальовничому райському куточку». Люди погоджувались. В п’яному угарі привозили їх у нове помешкання. Виручивши десятки тисяч доларів за продаж харківського помешкання, «ріелтори» віддавали людям декілька сотень гривень, зверху накидали ще 500, як кишенькові. Коли тверезий розум повертався до новоселів, а це траплялося в основному за місяць, вони з жахом усівдомлювали, де опинилися. Перебої з каналізацією, відсутність централізованого опалення –  саме таким був стан комуналки у селі в ті часи. А це не віщувало нічого доброго. Хто мав можливість залишав нове місце повертався до родичів. Інші від безвиході продовжували пиячити.

Спроба поговорити хоча б із однією жертвою квартирних аферистів виявилася не вдалою. Зі слів місцевих жителів, вони неадекватні у розмові і нічого суттєвого не скажуть. Натомість погодилися розповісти про те як їм живеться із такими сусідами.   «Ой це взагалі жах, розповідає пенсіонерка Ганна Григорівна, – постійні п’янки. Пам’ятаю випадок, коли привезли чоловіка і дружину вони вже були напідпитку, потім всю ніч «гуляи», а на наступний день їх знайшли мертвими. Потсійні п’янки та бомжування – ось чим вони займаються. Та зараз вже не завозять із харкова таких людей».

Селищний голова Козачої Лопані Микола Жигалін говорить, що у Ветеринарному побувало 30 таких родин. Зараз залишилось 3-4 сім’ї, які пиячать та «бомжують». Дехто із новоселів взявся за розум, працюють і живуть нормальним життям. «Багато людей повмирало. Хто від голоду, хто від холоду. Зараз вже не привозять людей у Ветеринарне, – говорить Микола Михайлович, – Справа в тому, що юридично все було оформлено правильно, до документів не прискіпаєшся. Я чув, що цих аферистів вже «прикрили».

Сьогодні вже немає «конвеєру новоселів», та їх перебування далося в знаки. Захаращені квартири, з вибитими шибками, п’яні гулянки. У багатьох домівках власники примудрилися попропивати все, навіть батареї.

Зараз селищна влада намагається впорядкувати комунальні та соціальні проблеми Ветеринарного, не зважаючи на те, що у населення накопичуються борги по квартплаті та за комунальні послуги. «Сьогодні 60-70% квартир на індивідуальному опаленні. Котельня не працює. Газ є, вода також. Перекриваємо дахи на будинках. – розповідає селищний голова. – Відкрили в минулому році дитячий садок. Працює школа І-ІІІ ступенів. Їзде автобус 6 разів на день до Козачої Лопані, спеціально графік підлаштований під розклад руху електрички».

У Ветеринарному життя налагоджується, хоч і повільно, та все ж. І приїздять люди на постійне місце проживання, але вже за власним бажанням.    

Оксана Єрмоленко