Дитячі істерики та примхи
Насправді майже кожні батьки знайомі з ситуацією, коли дитина починає психовати і вередувати. І часом важко впорається із самовладанням зберегти спокій та прийняти правильне рішення.
Особливо якщо це відбувається при масі глядачів, наприклад, як це зазвичай буває в торговому центрі. Найчастіше це відбувається через постійне потурання своїй дитині, особливо якщо дитина перша. Або батьки не мають знання правильного виховання.
В основному це відбувається в перші роки життя, коли малюк починає пізнавати світ і відчувати свої перші потреби. І через те, що він тільки починає розмовляти, дитина може залишитися недозрозумілою. Від чого і з’являються істерики та примхи. Але сьогодні батькам можна навчитися як поводитись у подібних випадках. Адже йдеться, не про якусь науку, а про те, як уникнути зламаних смартфонів об стінку та ударів машинкою по голові батьків. Траплялися випадки, коли справа закінчувалася синцями у батьків.
Вже після трьох років дитина починає трохи заспокоюватися у поведінці, тому що починає усвідомлювати свої бажання емоції та вчитися стримувати їх. Щоправда, згодом починає проявлятися всім відома сила волі. Дорослі вже давно навчилися контролювати (в порівнянні з дітьми) свою поведінку та правильно реагувати на різні імпульси та бажання. Але як цьому навчити дітей?
Багато психологів радять “промовляти емоції”, тобто потрібно давати їм назви та описувати ситуації, в яких вони виникають. З кожним разом намагайтеся розширювати словниковий запас емоцій. Адже спочатку діти знають лише кілька емоцій і найчастіше ці емоції негативні. І вони часто приписують усі негативні емоції до одного “гніву”. Хоча гнів може стати синонімом багатьом негативним відчуттям.
Не забувайте про безліч позитивних емоцій, і що з часом ці емоції можуть змінюватися. Наприклад, вранці дитина могла себе почувати розгублено через втрату улюбленої іграшки, а ввечері бути веселою після отримання улюбленої насолоди. Британськими вченими було доведено, що діти з великим словниковим запасом поводяться спокійніше і стриманіше. Намагайтеся більше говорити про емоції і частіше, про позитивні емоції.
Тому що це може стати добрим фундаментом для майбутнього життя дитини. Додавайте в розповідь свій особистий досвід переживань та підкріплюйте їх картинками. У цьому вам допоможе різноманітна художня література. Водночас у дитини з’явиться інтерес до читання.
Ще психологи кажуть, що діти знають як вивести із себе батьків. Подумайте над тим, де ж у вас та сама червона кнопка. Які дії дитини можуть вплинути на вашу реакцію батьків? Може це метання предметів, може вас виводить крики чи скиглі. Найголовніше в такій ситуації залишатися спокійною відповідальною дорослою людиною, а також книга під скляним ковпаком.
Спочатку можливо доведеться нелегко. Наше завдання це заспокойся і наступного разу, коли на вас спробує вплинути дитина, потрібно глибоко вдихнути і сказати собі “ну ні брат не сьогодні” розслабитися і заспокойся. Але не забувайте про безпеку дитини. Якщо він здійснює дії, які можуть йому нашкодити припиняємо це або виводимо дитину із ситуації. У той самий час зберігаємо спокій. Найголовніше змінити ставлення до істериків.
