Щороку 4 лютого весь світ відзначає День боротьби проти раку. Тема онкології важка, про яку не те що говорити, думати неможливо. Але тільки не тим, хто потрапив у “лапи” цієї недуги. Такі події, як Всесвітній день боротьби проти раку, покликані знову і знову привернути увагу до проблеми, і розповісти людям про необхідність ранньої діагностики онкозахворювань. Адже, за даними Всесвітньої організації здоров’я, рак є однією з основних причин смертності у світі.
Моя історія
Так, я пишу ці рядки, як людина, яка мала онкологічне захворювання. Взагалі кажучи, люди з онко стають дуже забобонними, і не говорять про хворобу в минулому часі.
Моя історія боротьби з раком почалася з планового відвідування лікаря-гінеколога. Як з’ясувалося, я потрапила до невеликої кількості “щасливчиків”, у кого рак шийки матки діагностували на ранній стадії (це я потім дізналася). Що відчуває людина, якій щойно сказали про страшну хворобу? Всі мої думки зосередилися на тому, що я скоро помру, і я просто плакала. Але сльози рано чи пізно закінчуються, і починається життя зі страшним діагнозом.
Через роки я розумію, що в перші дні людина перебуває в невідомості, розгубленості, паніці, жаху — я можу далі перераховувати всі негативні емоції, які можна відчувати, знаючи, що в тебе рак. Саме тому я хочу поділитися своїми порадами про те, як впоратися з психологічним навантаженням спочатку.
- Не залишатися наодинці. Дізнавшись про хворобу, всі думки обертаються навколо цього знання. Добре, якщо є близька людина, яка може бути з тобою постійно хоча б у перші дні. Говоріть про що завгодно, але не про хворобу. Згадуйте разом приємні та смішні моменти, робіть щось по дому, якщо потрібно — напийтеся (мені допомогло). Намагайся відволікатися, щоб якомога менше думати про онкологію і не накручувати себе. Адже щоб подолати хворобу, потрібні здорова психіка та міцні нерви.
- Не варто читати все підряд в інтернеті. Колись був такий анекдот. На дверях лікаря оголошення: “Шановні пацієнти! Не ділитесь один з одним симптомами хвороби, потім важко ставити діагноз”. Поки немає точного діагнозу, читати щось про хворобу, це як шукати голку у стозі сіна. Та й після — краще дізнаватися про деталі хвороби від фахівця, а не з Мережі.
- Діяти швидко! Відійшовши від шоку, треба починати діяти негайно — буквально у перші дні. Звичайно, лікар, який поставив діагноз, порекомендує, куди звернутися. Але зі свого досвіду скажу, що варто пошукати онколога за рекомендацією. Того, хто “витягує” безнадійних хворих, і має інші професійні досягнення. Повір, такого лікаря “передають” із рук у руки, як справжнього рятівника.
