Напередодні 75-річчя ректор КНУКіМ дав відверте інтерв’ю популярному телеведучому.
Ректор КНУКіМ Михайло Поплавський, який очолює виш понад 30 років, в інтерв’ю Григорію Решетніку на YouTube відверто розповів про себе, про свій шлях до успіху, створення бренду університету, національні проєкти та ключові етапи свого життя.
Зокрема, Поплавській розповів, що народився в селі Мечиславка на Кіровоградщині та з самого дитинства мріяв стати успішним. Після закінчення школи вступив до професійно-технічного училища №25 в Горлівці Донецької області за спеціальністю «машиніст електровоза в шахті».
«Що таке бурсаки? Бушлат синій, кирзові чоботи, роба. Але я завжди стежив за зовнішнім виглядом: був напрасований, акуратний, причесаний. Зовнішній вигляд — одна зі сходинок на шляху до успіху. Я завжди вірив, що стану успішною людиною. А віра — це магія, яка відкриває шлях до мрії», — пригадав Поплавський.
Після служби в армії та роботи директором будинку культури села Великі Трояни Кіровоградської області 25-річний Поплавський у 1975 році став студентом першого курсу Київського державного інституту культури, який закінчив з відзнакою. А в 1993 році вже очолив заклад, який випускав бібліотекарів та директорів сільських будинків культури, та став наймолодшим ректором в Україні.
Говорячи про розбудову свого університету, Поплавський каже, що завжди дивував оточуючих сміливими, нестандартними й навіть епатажними рішеннями — «шокував український шоубізнес, запустивши піар-проєкт Співаючий ректор як технологія по розкрутці Київського університету культури, коли вперше вийшов на сцену з піснею Юний орел».
«Дуже важко було увійти в образ «юного орла», а ще важче — з нього вийти», — зізнався ректор.
Він нагадав, що за свою творчу кар’єру випустив понад 50 кліпів, більше 200 різножанрових пісень та понад 150 концертних шоу, а також перетворив свій навчальний заклад на один з провідних мистецький вишів країни (виш четвертий рік поспіль займає перше місце в рейтингу Найкращі мистецькі заклади вищої освіти України).
«Традиційно я особисто зустрічаюсь зі студентами. У вересні проведу майстеркласи для першокурсників. Я завжди кажу студентам, що кар’єра і щасливе майбутнє залежить лише від них. Щоб досягти успіху, потрібно гребти з першого курсу. А ми надаємо студентам можливості та інструменти, формуємо творчу атмосферу для реалізації їх творчих, здорових амбіцій», — розповів ректор КНУКіМ.
Важливою частиною його життя, за словами Поплавського, була низка творчих проєктів, спрямованих на популяризацію української пісні та підтримку молодих артистів.
Він пригадав, як у 1997 році, «коли на українському телебаченні дитячі програми займають лише 3% загального мовлення, а в ефірі транслюється російська Ранкова зірка», він заснував всеукраїнський дитячий телевізійний конкурс Крок до зірок. За словами ректора, цей конкурс став єдиним українським загальнонаціональним і соціальним проєктом, який надавав можливість усім охочим дітям з різних куточків країни реалізувати свої творчі здібності за єдиної умови — пісні мають звучати українською і наживо.
У 2004 році, коли, за словами Поплавського, інформаційний простір України був тотально заповнений російським контентом, він заснував патріотичний проєкт Наша пісня — майданчик для легендарних майстрів сцени та молодих виконавців, які мали змогу презентувати нову українську музику широкій аудиторії.
«Цьогоріч проєкт, який з часом перетворився на Українську пісню року, відзначив 20-річний ювілей. Українська пісня — це те, що нас об’єднує, це наша душа і сила. У кожній пісні закладені глибокі сенси, історія нашої країни, її традиції, прагнення до самовизначення та свободи, любов до рідного краю, оптимізм та віра у велике майбутнє України», — каже засновник проєкту.
2 квітня 2012 року — ще одна знакова дата для Поплавського: того дня команда ректора реалізувала безпрецедентний музичний телемарафон Пісня об’єднує нас, який глядачі мали можливість спостерігати у 150 країнах світу. Марафон увійшов до світової Книги рекордів Гіннеса в категорії Найтриваліший музичний телевізійний марафон національної пісні у прямому ефірі. Він тривав 110 годин, 3 хвилини й 27 секунд.
Наразі Поплавський зізнається, що почувається щасливим: займається справою свого життя — Київським національним університетом культури і мистецтв, має чудову родину.
«В наших умовах прокинутись вранці живим вже є щастя. Я щаслива людина, щасливий ректор, щасливий батько. Нещодавно знову став дідусем, маю трьох онуків і пишаюся, що рід Поплавських, який я дослідив до восьмого покоління, продовжується. Мрію, щоб Україна стала європейською, заможною, країною. Щоб наступив мир, щоб ми перемогли й відчували себе великою об’єднаною нацією», — каже він.
